Day: December 15, 2015

ФГВФО намагається за допомогою суддів і правоохоронців домогтися повернення мережі з 2,5 тис. терміналів, які були продані незадовго до банкрутства Банку Національний кредит. Зараз під підозрою не тільки покупці, але й менеджмент банку. Фонд гарантування вкладів вважає ціну угоди заниженою і намагаються розірвати договір.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) почав боротьбу за одну з найбільших мереж вуличних терміналів – мережу ліквідованого зараз Банку Національний Кредит. Передумови для конфлікту за 2,5 тис. терміналів, що працювали під брендом «Банк 24 Національний кредит», виникли ще на початку літа, коли ФГВФО запровадив у банк тимчасову адміністрацію. Мережа платіжних терміналів була зав’язана на однойменному банку, але перед його банкрутством її було продано. «Мені довелося віддати більшу частину терміналів за борги», – говорив у червні співвласник банку, екс-голова наглядової ради Андрій Оністрат.

Мережа не припиняла роботу ані на день. Після введення в банк тимчасової адміністрації на екранах терміналів ще висвічувався логотип «Банк Національний кредит 24». За кілька днів його замінили на бренд BNK 24. Коли ФГВФО вивчив цю угоду, він оскаржив її. «Протокол правління банку і договір про продаж програмно-технічних комплексів самообслуговування були визнані нікчемними угодами. Уповноважена особа Фонду гарантування подала заяву до правоохоронних органів про кримінальний злочин і позов до суду», – повідомив замдиректора-розпорядника ФГВФО Андрій Кияк.

Головне слідче управління МВС з 9 вересня проводить досудове розслідування за фактом розтрати майна Банку Національний кредит його службовими особами, що підпадає під ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу. З’ясувалося, що 28 квітня правління банку протоколом № 138/1 погодило продаж 2510 терміналів за 23,928 млн грн. Кожен термінал оцінено у 9533 грн, хоча оцінка цього майна на момент продажу не була проведена. Наступного дня банк уклав з ТОВ «Сантана» договір купівлі-продажу терміналів за 24,2 млн грн. Після цього була замовлена оцінка 2496 ПТКС, і 1 травня стало відомо, що їхня вартість – 19,559 млн грн.

Повторна оцінка, проведена вже за замовленням тимчасового адміністратора, показала 37,078 млн грн (14,85 тис. грн за шт.). Слідчі запідозрили службових осіб банку в нанесенні умисного збитку на суму 12,878 млн грн і попросили суд «заморозити» мережу. Печерський районний суд Києва 18 вересня ухвалив рішення накласти арешт на термінальну мережу розміром 2510 ПТКС. «Враховуючи те, що ця оцінка майже не відрізняється від тієї, яка була вказана в протоколі правління під час укладення договору про продаж, те, що висновок про оцінку підписано через два дні після засідання правління, а також те, що датою завершення складання звіту є 14 травня 2015 року, були підстави запідозрити домовленість під час проведення оцінки», – йдеться в ухвалі суду.

«Заборонити ТОВ «Сантана» розпоряджатися, продавати і передавати майнові права на 2510 програмно-технічних комплексів самообслуговування, куплених у банку», – йдеться в ухвалі суду, прийнятій з другої спроби. Вона не була оскаржена в апеляційному суді.

З другої спроби 18 вересня слідчі також домоглися дозволу на проведення обшуку в офісі ТОВ «Асканія Груп» за адресою: Київ, вул. Новопечерський, 5. Слідство цікавили документи компаній «Асканія Груп» і «Сантана», а також Банку Національний кредит. «Досудовим розслідуванням встановлено, що службовими особами банку, а саме власником банку – головою наглядової ради (ним був Андрій Оністрат. – ред.), генеральним директором ТОВ «Асканія Груп», який є засновником банку, за попередньою змовою з членами правління і співробітниками банку, та юридичними особами розроблено і втілено в дію схему незаконного виведення активів», – йдеться в іншому рішенні суду.

ТОВ «Сантана» (капітал – 300 тис. грн) належить Віктору Лисенку, а ТОВ «Асканія Груп» (62,14 млн грн) – порівну братам Сергію та Валерію Горбаням. «Асканія Груп» увійшла в капітал банку ще в грудні 2011 року і до 8 березня 2015-го володіла 7,6% його акцій.

Андрій Оністрат (володів 30,4% банку) не згоден з твердженням слідства, що мережу терміналів продано за заниженою ціною. «Ціна була 23-24 млн грн. На цьому ринку важко говорити про об’єктивність ціни», – зазначає екс-банкір. Термінальна мережа перейшла під контроль компанії, підконтрольної одному з акціонерів банку – компанії «Асканія Груп», уточнив днями Андрій Оністрат. Він каже про продаж 1700 терміналів і вважає, що «Асканія Груп» домагатиметься зняття арешту з термінальної мережі ПТКС.

У компанії «Асканія Груп» кажуть, що не купували термінали. «У нас немає відомостей про проведення переговорів, немає інформації про участь у подібних переговорах представників нашої компанії», – повідомили в прес-службі «Асканія Груп». Контакти компанії «Сантана» в реєстрі Мін’юсту не вказані, сайту вона також не має.

Фонд гарантування вкладів фізосіб збирається повернути цю мережу банку і продати її знову. «Термінальний бізнес продано за живі гроші, але за заниженою ціною. Зараз ми намагаємося відіграти цю угоду назад. Підемо до кінця», – говорив директор-розпорядник ФГВФО Костянтин Ворушилін в інтерв’ю газеті «Бізнес».

Платіжною організацією мережі терміналів BNK 24 є ТОВ «Фінансова компанія Фенікс». Компанія давно працює на ринку: у жовтні 2007 і в грудні 2010 року вона отримувала трирічні ліцензії на переказ грошей небанківськими фінансовими установами. У березні 2014 року компанія отримала безстрокову ліцензію НБУ на переказ гривні без відкриття рахунку.

У Нацкомфінпослуг на запит про діяльність компанії не відповіли. У самій компанії з керівництвом телефоном не з’єднали, запропонувавши написати листа, і на нього вони також не відповіли. Зокрема, вони не пояснили своїх відносин з власником терміналів, скільки терміналів вони обслуговують, а також чому Володимир Марчинський володіє 100% ТОВ «ФК Фенікс». Адже 23 квітня і 28 травня поточного року Нацкомфінпослуг двічі відмовляла йому в узгодженні придбання істотної участі в ФК «Фенікс». Володимиру Марчинському не дозволили купити компанію, оскільки не були надані довідки про джерела коштів, за рахунок яких він міг у майбутньому додатково підтримувати фінансову установу, а копії сторінок його паспорта не були прошиті та пронумеровані.

Учасники ринку згодні з тим, що однозначно оцінити термінальну мережу складно. «За балансовою ціною лише одного «заліза» ціна цих терміналів виглядає заниженою. Виходить, що один термінал коштував близько 15 тис. грн, хоча переважно вони складаються з імпортних запчастин, які не є дешевими. Новий термінал зараз коштує близько $2 тис. Але в цій угоді йдеться про ненові апарати, і невідомо, в якому вони були стані. Крім того, потрібно розуміти, яким був цей термінальний бізнес: чи були там борги, якою була кількість транзакцій, яку виручку він генерував», – пояснює керівник напряму «Платежі та перекази» ПриватБанку Михайло Рогальський.

Крім того, вартість такого бізнесу залежить від наявності покупця на нього. «Ціну складно визначити. Ринок такий, що покупців немає. І якщо їм якийсь покупець запропонував певну ціну, то це і є ціна даної мережі», – вважає Михайло Рогальський.
…

Правда України

Паспорт у вигляді ідентифікаційних карток повинен коштувати в межах 100-160 гривень без ПДВ.

Про це Президент України Петро Порошенко заявив під час візиту на ДП “Поліграфічний комбінат “Україна”.

“На сьогоднішній день ми говоримо, що це має коштувати в межах 100-160 гривень без ПДВ, і тут має бути все”, – сказав П.Порошенко.

Також Порошенко вважає, що введення електронних паспортів є унікальною подією, і більш 400 кілобайт на цій карті будуть заповнюватися, щоб у майбутньому всю свою інформацію громадянин міг мати на одній картці.

“Запровадження електронних карт – це введення електронної держави. Коли ми узгодимо позиції щодо електронного підпису, ми фактично дозволяємо використовувати унікальні можливості, які містяться на цьому невеликому пластику. Тут може бути не тільки те, що в паспорті, тут більше 400 кілобайт інформації. І нам треба сьогодні крок за кроком йти, щоб наповнювати цю інформацію. Чому б тут не бути медичним даним, щоб не збирати тонну листів. Ми хочемо, щоб надавши цю картку можна було отримати будь-який документ”, – сказав Президент.

Президент назвав початок виготовлення паспортів у вигляді ідентифікаційних карток революцією.
…

Правда України

З квітня 2016 року українські споживачі платитимуть за газ за двома договорами: щомісячні фіксовані суми “за доступ до потужності” на користь розподільчої компанії (облгазу), а також вартість відібраного обсягу газу на користь компанії-постачальника (синхронно споживанню). Про це повідомив Мирослав Боднар.

“За пропозицією голови” Нафтогазу “Андрія Коболєва була прийнята концепція, згідно з якою споживачі оплачуватимуть послуги розподільних компаній рівним графіком весь рік. Абонентська плата за доступ до” розподільчої труби “буде від 17 до 29 грн на місяць. Залежно від того, який у вас лічильник і які прилади: якщо тільки плита – 17 грн, якщо котел – 29 грн. Так, недолік – у деякі моменти “газ не споживаю, а платити потрібно”, але ж і систему підтримувати в готовності необхідно постійно “, – сказав він.

За словами М.Боднара, розміри плати “за доступ до потужності” розраховані таким чином, щоб кожен облгаз отримував ту саму суму, яку отримує і в старій системі (загальна виручка облгазів залишиться на рівні 11 млрд 875 млн грн (дані квітня 2014).

“Зараз вартість розподілу закладена в кінцеву ціну газу для споживача, а після переходу на нову систему цієї складової вже не буде в рахунках, що виставляють компанії-постачальники”, – зазначив він.

Експерт наголосив, що перехід на нові правила робить умови більш конкурентними – виключається вплив облгазу на вибір споживачем постачальника газу.

“У чому перевага такого рішення – спрощуються відносини на ринку, немає тристоронніх договорів (розподільча компанія – постачальник – споживач). Є один “вічний “договір між споживачем і розподільчою компанією”, вдається взагалі уникнути його письмової форми: умови формує НКРЕКП, компанія оприлюднює на сайті, а споживач – погоджується або просить відключити його від газу… А далі споживач може вільно вибирати постачальника газу та укладати з ним окремий договір, облгаз на це вплинути не може“, – зазначив М.Боднар.

Крім того, на думку експерта, впроваджувана система допоможе вирішити проблему неплатежів облгазів перед НАК “Нафтогаз України” за виробничо-технологічні втрати (ВТВ).

“Зараз графік надходження грошей до таких компаній пов’язаний з графіком споживання газу в країні – це так звана парабола-сідло. Що виходить? У літній період мінімальне споживання і грошей не вистачає навіть на зарплати, а в цей час необхідні кошти на ремонти! Облгази змушені переходити на чотириденний робочий тиждень, оплачувати ВТВ ні з чого… Нова система забезпечить надходження рівним графіком, вирішить проблему боргів за ВТП“, – вважає М.Боднар.

Експерт вважає, що впровадження нової системи допоможе також вирішити проблему необґрунтовано зарезервованих потужностей в газовій системі.

“У нас часто бувають такі ситуації: є газорозподільчий пункт (ГРП) пропускною здатністю 100 куб. м/год, до нього підключена невелика багатоповерхівка і все, вільної потужності нібито немає. Якщо розібратися, то виявляється, що в квартирах тільки плити, але лічильники встановлені не G1,6 (пропускна здатність – 1,6 куб. м на годину), а G6 (пропускна здатність – 6 куб. м на годину). Чому? Свого часу на складі інших не було … Тобто споживач резервує в системі потужність, що набагато перевищує необхідну. Те саме стосується старих великих підприємств“, – зазначив він.

М.Боднар додав, що зараз споживачі відмовляються переходити на меншу потужність, навіть якщо вона їм об’єктивно не потрібна.

“Постане питання – платити більше або менше, і споживачі вже задумаються. Якщо людина напише заяву в облгаз про заміну лічильника на лічильник меншої потужності – компанія зробить це за свій рахунок та із задоволенням, тому що у неї вивільниться потужність, а майбутні експлуатаційні витрати зменшаться у всіх!” – резюмував експерт.

За словами М.Боднара нова система відповідає європейському досвіду і заснована за тією ж моделлю, що і в Австрії.
…

Правда України

Верховний Суд України розбив всі сподівання інвесторів-фізосіб, які вклали свої гроші в будівництво квартир чи будинків, але так їх і не отримали. Один за одним на світ з‘являються так звані правові позиції вищої Феміди щодо попередніх договорів купівлі-продажу житла, які заключають люди із компаніями-забудовниками. Остання з них датована 18 листопада 2015 року. Рішення суду стосується справи, в якій одне з ТОВ, продає квартиру, а особа-інвестор купує майнові права на об’єкт нерухомості — складову та невід’ємну частину об’єкта капітального будівництва у вигляді цієї квартири.

Отримавши відомості про здачу будинку в експлуатацію, інвестор звернувся до компанії-забудовника з вимогою про виконання умов договору та виготовлення технічної документації на квартиру, однак жодної відповіді від відповідача не отримав. Інвестор трактував це як невиконання будкомпанією умов договору та невизнання його права власності на квартиру і звернувся до суду. Останньою інстанцією, яка б могла його захистити був Верховний Суд, який постановив: його позов проти компанії-забудовника не задовольняти.

Позиція Феміди була такою: «Враховуючи те, що товариство проінвестувало будівництво спірної квартири раніше ніж позивачка уклала договір купівлі-продажу майнових прав, то відповідно до статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» саме товариство має право володіти, користуватися й розпоряджатися об’єктами та результатами інвестицій».

Слід додати, що подібна справа розглядалася у Верховному Суді України і 2 вересня цього року, де також фізособа-інвестор будівництва залишилася ні з чим.

Опубліковані правові позиції Верховного Суду роблять ринок первинної нерухомості ще більш ризикованим, ніж раніше. Згідно з ними, українські забудовники, які звели багатоквартирні помешкання за кошти пересічних людей, не зобов’язані передавати останнім готові квартири, якщо з фізособами-інвесторами (тобто звичайними людьми) підписаний не основний, а лише попередній договір на купівлю-продаж житла. Треба зазначити, що наразі саме такі попередні документи пересічні фізособи-інвестори і підписують на початкових етапах будівництва з компаніями-забудовниками. Таке трактування суду взагалі розв’язує руки для будівельних компаній, які і раніше «кидали» людей, прихоплюючи кошти і не завершуючи будівництва.

Справа в тому, як пояснює юрист Тетяна Монтян, основний договір, про який говорить Верховний суд, не можна укладати на етапі «кран-котлован-паркан» (саме в цей момент люди в основному і купують не саме житло, а права на нього, буквально — «повітря»). «Тому що відсутній предмет угоди. Тобто по факту ще немає будинку, а отже немає і квартири. Таким чином і продавати нічого, й купувати. Отже, наївний та довірливий покупець «повітря» повністю залежить від конкретного забудовника: захоче останній — передасть покупцеві квартиру у власність, належно оформивши правовстановлюючі документи. А не захоче — не передасть», — зазначає правник.

Такої ж думки й юрист Ростислав Кравець. Він узагалі передбачає незавидну долю для ринку первинної нерухомості країни, який повинен найближчим часом саме через таке трактування ВСУ просто «лягти». Дійсно, відтепер, якщо уважно вчитуватись в ухвалу вищої Феміди, саме вона фактично узаконила «кидалово» наших компаній-забудовників і люди вже з «благословення» Верховного суду України залишатимуться і без грошей, і без квартир. На питання, чи багато таких випадків, коли компанії-забудовники потім «відмовляються» від своїх інвесторів-фізосіб, юрист відповідає, що їх небагато-немало, а сотні по всій Україні. Просто, враховуючи нашу суцільну фінансово-правову безграмотність, чимало інвесторів взагалі складають руки і нічого не роблять.

Правда, приміром, як вважає Віктор Несін, будь-яке таке трактування Верховного суду при розгляді конкретної справи ніколи в нашій країні не мало продовження в інших подібних ситуаціях. «У нас просто немає так званого прецедентного права, яке приміром, існує у США та багатьох країнах Заходу. Тому всі подібні ухвали стосуються лише окремих випадків, і не більше», — зазначає він.

Проте інші юристи спростовують таку думку. Так, Ростислав Кравець каже, що до позиції ВСУ завжди прислуховуються судді, коли приймають якесь певне рішення щодо подібних справ. «Вони просто не в змозі ігнорувати такі документи і, в кінцевому випадку страждати почнуть пересічні інвестори, а компанії-забудовники наживатися на цьому», — додає він.

Чи може приміром, той же інвестор-фізособа, колись «відбити» свої кревні, які він вклав у будівництво, якщо будкомпанія через суд вирішить не передавати йому квартиру (тобто не підписувати з ним остаточних документів на право володіння нею)? За словами Тетяни Монтян, теоретично це можливо, але, якщо забудовник буде чесним. Якщо ж останній не повертатиме коштів, то у принципі, фізособі треба судитися зі своїм забудовником. «При цьому рішення на свою користь інвестор у більшості випадків хіба що може повісити на цвяшок — на стадії його виконання забудовник давно вже буде банкрутом. І з нього нічого буде взяти, крім жменьки піску з будівництва», — додає Монтян.

Що ж в такому випадку треба робити? Яку заміну наразі взагалі можна знайти цим досить небезпечним попереднім договорам купівлі-продажу житла (тобто фактично повітря)? За словами Віктора Несіна, ними можуть стати так звані незалежні фонди фінансування будівництва (ФФБ), проте не «кишенькові» при компаніях-забудовниках, як це є наразі, а саме автономні. Начебто тоді люди контролюватимуть будкомпанії і зможуть зробити все можливе задля того, щоб вони їх не кинули.

Проте, приміром, Ростислав Кравець зазначає, що будь-які «конструкції» цих ФФБ не будуть ефективними і не гарантуватимуть фізособам, які вклали свої кошти в будівництво, результату. Він впевнений в тому, що треба взагалі змінювати законодавство, додаючи до нього безпечні форми «спілкування» пересічних потенційних покупців житла та компаній-забудовників.

Одним з цих документів (проте він лише непрямо стосується цього питання, однак є дуже корисним для контролю за будкомпаніями), який наразі зареєстровано у Верховній Раді України, за словами Тимура Бондарева, є законопроект №2459а. «Ним передбачено заборону видачі дозвільних документів на будівництво за відсутності документів, які підтверджують наявність коштів, необхідних для завершення виконання кошторису об’єкту. Ініціативу було неоднозначно сприйнято гравцями ринку, однак, як на мене, запровадження такого «природнього відбору» забудовників ще на стадії видачі дозвільних документів дозволить дещо зменшити ризик виникнення неплатоспроможності такої компанії і, як результат, — недобудови об’єкта», — наголошує він.

Що думають з цього приводу самі компанії-забудовники або фізичні особи, які займаються будівництвом (останнім це наше законодавство дозволяє)? Слід сказати, що навіть такі гіганти будівельного ринку, як, приміром, «Київміськбуд» відмовилися коментувати ситуацію. Знайшовся «сміливець» з регіонів. Генеральний директор концерну «Поділля» (Вінниця) Тимофій Гіренко вважає, що, дійсно, попередній договір купівлі-продажу житла не є нормальним документом. «Проте наші юристи даремно критикують ФФБ. Якщо забудовник має непогану репутацію і створює такий фонд, залучаючи туди свої активи, то нічого поганого в такому я не бачу. Тут вже фізичні особи-інвестори, дійсно нічим не ризикують. Взагалі, я вважаю, щоб не було таких прикрих випадків, коли компанія «кидає» свого клієнта висмоктавши з нього кошти, треба ретельно перевіряти її на платоспроможність ще до того, як їй відповідні органи надали всі дозвільні документи — і на будівництво, і на землю», — вважає він. За словами Гіренка, це просто смішно і дико, коли в статутному фонді компанії-забудовника 10 тисяч гривень. Звісно, що і довіряти кошти такій фірмі є дуже ризикованою справою. Треба визнати, що і 1 мільйон у статутному фонді — також не є такою великою для будівельного бізнесу.

Та у підсумку Гіренко вважає, що інвестори самі повинні відповідати за свої вчинки — тобто у них є право обирати. У цьому процесі ціна має бути лише одним із аргументів за ту чи іншу компанію.
…

Правда України

У Росії офіційний курс долара зріс сьогодні на 60,51 копійки і з 16 грудня встановлений Банком Росії на рівні 70,8295 рублів.

Офіційний курс євро підвищили на 1,27 рубля до 78,23 рубля.

Повідомляється, що це є історичним максимумом для російської валюти після деномінації 1998 року.

Фахівці пов’язують девальвацію рубля з падінням цін на нафту. Зокрема вчора вартість нафти марки Brent опустилася нижче від 37 доларів за барель, востаннє до таких значень ціна опускалася в лютому 2009 року.

Майже рік тому в Росії долар уже зростав до більш як 80 рублів, а євро до більш як 100 рублів, але те зростання було короткотерміновим, і Центробанк Росії не відобразив його у своїх офіційно встановлених курсах.
…

Правда України

Колишня дружина заступника генерального прокурора Росії Геннадія Лопатіна Ольга подала до суду позов про захист честі, гідності і ділової репутації до опозиціонера Олексія Навального і Фонду боротьби з корупцією, повідомив адвокат Владислав Гриб.

Серед відповідачів також значиться корпорація Google, співробітники фонду Георгій Албуров і Любов Соболь.

Приводами для подачі позову, за словами адвоката, стали як публікація ФБК статті про розслідування незаконної діяльності членів сім’ї і підлеглих генпрокурора Росії Юрія Чайки, так і її відеоверсія, викладена в мережі, що належить Google.

У заяві до суду Лопатіна зажадала визнати поширені про неї відомості незаконними і забороненими до розголошення. Вона також вимагає компенсації моральних збитків.

Фонд боротьби з корупцією Олексія Навального 1 грудня опублікував розслідування, автори якого звинувачують членів сім’ї генерального прокурора Росії Юрія Чайки й інших високопоставлених співробітників прокуратури в корупції і побудові бізнесу «на здирництві, відкатах і рейдерстві», а також у зв’язках зі злочинними угрупованнями.

У розслідуванні також стверджувалося, що Ольга Лопатіна вела бізнес з дружинами Сергія Цапка і В’ячеслава Цеповяза – основними фігурантами справи про масові вбивства в станиці Кущевській Краснодарського краю Росії. За даними ФБК, разом жінки володіють підприємством «Цукор Кубані». Лопатіна інформацію спростувала і назвала документи ФБК «підробленими».

Раніше суд відмовився розглядати позов про захист честі і гідності Фонду боротьби з корупцією до генерального прокурора Росії Юрія Чайки. Приводом для звернення стали слова генпрокурора Росії, який назвав результати розслідування «замовними і брехливими».
href=”http://www.upravda.com/content/news/27429308.html” rel=”nofollow”> …

Правда України