Посол Мельник розповів, коли Німеччина може визнати Голодомор в Україні геноцидом

Посол України у Німеччині Андрій Мельник в інтерв’ю Радіо Свобода заявив, що поки рано говорити про ймовірне рішення влади Німеччини щодо визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом українського народу.

«21 жовтня 2019 року Бундестаг розпочав розгляд цієї петиції (щодо визнання Голодомору геноцидом – ред.). Поки рано говорити, коли саме буде рішення. Я думаю, що рішення навряд чи варто чекати раніше кінця цього року. У цьому є свої плюси. Це дає нам змогу задіювати всі можливі інструменти, насамперед медійні, з тим, щоб інформувати німецький політикум, але так само і німецьку громадськість про те, що таке Голодомор, чому для Німеччини є важливим визнати факт Голодомору і зробити цей важливий політичний жест», – сказав Андрій Мельник.

Він додав, що це питання для нього як посла є його «обов’язком» і «моральним зобов’язанням».

«Я вважаю не лише своїм обов’язком як дипломат зробити все можливе для того, щоб пам’ять про жертв Голодомору була визнана і вшанована в Німеччині. Але для мене це, якщо хочете, моральне зобов’язання і питання честі як для людини зробити все можливе, щоб німецька громадськість зрештою дізналася про ті жахіття, які сталінський режим вчинив в Україні у 1932-1933 роках. І не лише домогтися визнання цього історичного факту на політичному рівні, але й насамперед домогтися (і це для мене має не менш важливе значення) кроків, які німецька сторона буде вживати для того, щоб компенсувати брак знань про цю подію», – зазначив посол України в Німеччині.

Наприкінці минулого року німецькі законодавці почали розгляд петиції про визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом українців. Це сталося після того, як розміщена на сайті парламенту Німеччини петиція набрала необхідні 50 тисяч голосів.

У листопаді 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу.

Україна з посиланням на дані науково-демографічної експертизи стверджує, що загальна кількість людських втрат від Голодомору 1932–33 років становить майже 4 мільйони осіб, а втрати українців у частині ненароджених становлять понад 6 мільйонів.

коментуйте: